Уж когда Арти начинает сочинять на родном языке - как пить дать - расчувствовалась.
В цьому світі, на жаль, я не ангел.
Я не можу злетіти у небо.
Але можу - всміхнутися сонцю.
А для цього - мені крил не треба.
Я не можу враз стати вітром.
Спалахнути на небі зорею.
Я не можу. Я тільки людина.
З неповторно-своєю душею.
Я така ж, як і інші люди.
І в той час - я зовсім інакша.
Я така - лиш одна на світі.
Чимось гірша. А чимось - краща.
Кожна хвиля у морі - інша.
Кожна мить на землі - єдина.
Я не маю крил. Я не ангел.
Ну і що ж. Адже я - людина...
Это значит - нет депре. !!!!!!!!!!!